ВИЗНАННЯ ЗАПОВІТУ НЕДІЙСНИМ
Якщо після смерті близької людини Ви дізналися, що вона заповіла своє майно іншій особі, і це рішення спадкодавця є дивним, то в першу чергу, переконайтесь, що таке рішення було законним. Для цього зверніться до адвоката, який проаналізує ситуацію та допоможе вирішити її в судовому порядку.
Визнати заповіт недійсним можливо лише через суд, подавши позовну заяву до районного суду за місцем відкриття спадщини (смерті заповідача).
Заповіт – це розпорядження, зроблена на випадок смерті, яке укладається у передбаченій законом формі, містить призначення спадкоємця.
Право на пред’явлення позову про недійсність заповіту виникає лише після смерті заповідача.
Звернутися до суду з позовом про визнання недійсним заповіту може лише особа, права та інтереси якої порушено заповітом.
Такими особами можуть бути:
- спадкоємці з обов’язковою часткою у відповідності до вимог ст. 1241 Цивільного кодексу України,
- спадкоємці за законом, які у разі відсутності заповіту отримали б у спадок майно,
- спадкоємці за іншим заповітом (у разі складання спадкодавцем декількох заповітів),
- особа, на користь якої було зроблено заповідальне розпорядження.
При визнанні заповіту недійсним, перш за все необхідно встановити, чи було включено до заповіту обов’язкову частку у спадщині.
Так, відповідно до ст. 1241 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України) малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкоємця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом.
Заповідач не має право усунути від спадкування осіб, які претендують на обов’язкову частку у спадщині, шляхом вказівки про позбавлення їх права на спадщину.
При цьому слід врахувати, що розмір обов’язкової частки може бути зменшений в судовому порядку з урахуванням відносин між спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.
Такими обставинами можуть бути:
- неприязні стосунки між спадкоємцем та спадкодавцем,
- погане поводження із спадкодавцем,
- не надання потрібної спадкодавцю допомоги через похилий вік,
- тяжку хворобу, каліцтво тощо.
Такий «обов’язковий» спадкоємець може бути взагалі усунутий від спадкування судом на підставі ч. ч. 5,6 ст. 1224 ЦК України.
Підставами визнання недійсним заповіту є:
- Складання заповіту особою, яка не мала на це права, тобто недієздатною особою.
- Складання заповіту з порушенням вимог щодо його оформлення та посвідчення.
- При складанні заповіту волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Розглянемо окремо кожну з підстав визнання заповіту недійсним.
Заповіт є нікчемним (недійсність встановлена законом) у разі складання його особою, яка не мала такого права.
Так, відповідно до ст. 1234 ЦК України право на складання заповіту має фізична особа з повною цивільною дієздатністю, тобто повнолітня особа, яка досягла вісімнадцяти років, а у деяких випадках – шістнадцяти років.
Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.
Заповіт може бути визнаний недійсним у разі недодержання в момент його складання вимог щодо оформлення та посвідчення.
Вимоги до форми заповіту визначені ст. 1247 ЦК України, відповідно до якої заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення, дати та місця народження заповідача та підписаний особисто заповідачем, має бути особисто підписаний заповідачем.
Якщо особа не може особисто підписати заповіт, нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним, про що зазначається ним перед його підписом. Якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншою фізичною особою. При цьому, посвідчення заповіту має відбуватись при свідках.
Присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов’язковою. Свідками можуть бути особи з повною цивільною дієздатністю.
Свідками не можуть бути:
- нотаріус;
- особи, на користь яких складено заповіт;
- члени сім’ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом;заповітом;
- особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт.
Текст заповіту має містити відомості про особу свідків, а саме:
- прізвище, ім’я, по батькові кожного з них,
- дату народження,
- місце проживання,
- реквізити паспорта чи іншого документа, на підставі якого було встановлено особу свідка.
Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому.
Заповіт завіряється у нотаріуса.
Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
